канд. юрид. наук, доцент кафедри теорії і філософії права1; провідний науковий співробітник2 1Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, Україна; 2НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування АПрН України
Аналізується публічно-правовий вираз, інституційне оформлення та юридичні управлінські можливості влади, як правової організації. Ця ознака є істотною для моделі публічної влади, надає її атрибутам юридично-обмежувального сенсу. В соціальних комунікаціях влада відбиває особливості її нормативно-правової організації та функціонування. Вона впорядковує соціальні системи, підкоряючи суб’єктів меті збереження правового порядку, спирається на легітимні заходи примусу, прагнучі виконання суб’єктами алгоритму правомірної поведінки. Інститути сучасної влади функціонують в правовому режимі, що визначений «позитивними» та «негативними» обов’язками держави. Сучасні демократії конституційно визначають кордони їх повноважень. Правові обмеження влади в сукупності складають системне утворення, єдність елементів, визначених поняттями «принципи організації і роботи інститутів влади», «методи правового обмеження влади», «механізм» та «правовий режим обмеження державної влади». Серед обмежувальних владу чинників згадуються поля саморегуляції – сфери приватного життя та вільної діяльності інститутів громадянського суспільства.
Посилання
Олейников С. (1999) Методологічні основи дослідження правових форм діяльності держави. Вісник Академії правових наук України, (3), 25–33.
Олейников С. (2012) Функції держави і правові форми її діяльності. Державне будівництво і місцеве самоврядування, (23), 150–161.
Олейников С. Н. (2021) К атрибутам правовой природы публичной власти. Электронный инновационный вестник, (1(18)), 21–23;
Олейников С. М. (2021) Природно-правовий детермінізм обмежень влади. Сучасні наукові дослідження : соціально-політичний та правовий виміри : матеріали I Міжнародної спец. наук. конф., м. Полтава, 23 квітня, 2021р./ Міжнародний центр наук. досліджень. Вінниця : Європейська наук. платформа, 15-22.
Олейников С. М. (2020) Правова природа публічної (державної) влади. «Science and Global Studies»: Abstracts of scientific papers of V International Scientific Conference. Prague, Czech Republic, December 30, 2020, 53-56.
Макогон Б.О. (2016) Конститутивные виды ограничений функционирования публичных властных структур. Наука и образование: хозяйство и экономика; предпринимательство; право и управление. (8 (75)), 65–70.
Козбаненко В.А. (2003) Правовое обеспечение статуса государственных и муниципальных служащих: общее и особенное. Государство и право, (1), 13–24.
Охотский Е. В. (2003) Правовой статус государственного служащего Российской Федерации. Государство и право, (9), 22–24.
Brian Z. Tamanaha. (2012) The history and elements of the rule of law. Singapore Journal of Legal Studies, 232–247.
Словська І. Є. (2015) Правові обмеження функціонування державної влади в контексті захисту національної безпеки. Право та державне управління, (1 (18)), 40–46.
Серьогін В.О. (2010) Право на недоторканість приватного життя (прайвесі) у конституційно-правовій теорії та практиці, Харків: ФІНН, 608 с.